Нещасний випадок під час роботи – це раптова подія, спричинена зовнішньою причиною, що спричинила травму або смерть у зв’язку з роботою:

• під час або у зв’язку з виконанням працівником звичайної діяльності або доручень керівника
• під час або у зв’язку з виконанням працівником діяльності для роботодавця, навіть без доручення •під час перебування в розпорядженні роботодавця на шляху між

місцезнаходженням роботодавця і місцем виконання обов’язків, що випливає з трудових домовленостей.

Так само, як і нещасний випадок на роботі, у межах права на пільги,

визначених в законі, рахуються випадки, від яких постраждав працівник:

• під час відрядження за обставин, відмінних від зазначених, якщо нещасний

випадок не стався внаслідок поведінки працівника, не пов’язаної з виконанням

покладених на нього завдань

під час навчання з універсальної самооборони

• при виконанні завдань доручених профспілками, що діють у роботодавця.

Щоб кваліфікувати конкретну подію як нещасний випадок на роботі, необхідно це встановити виникли всі обгрунтування нещасного випадку:

• раптовість події,
• зовнішня причина,
• травмування або смерть працівника
• зв’язок між подією і роботою.

Працедавець зобов’язаний повідомити компетентного дільничного інспектора праці залежно від місця події про:

• серйозний нещасний випадок на роботу
• колективний нещасний випадок на роботі
• нещасний випадок зі смертельним наслідком на роботі
• будь-який інший нещасний випадок на роботі, який мав вищезгадані наслідки

(смертельні, тяжкі, колективні), якщо це можна кваліфікувати як нещасний випадок на роботі.

Нещасний випадок на роботі зі смертельним наслідком – це нещасний випадок, який спричинив смерть протягом не більше 6 місяців з дня аварії.

Тяжкий нещасний випадок на роботі– це нещасний випадок, який спричинив тяжкі тілесні ушкодження, наприклад:

• порушення здоров’я, порушення основних функцій організму,
• втрата зору, слуху, мови, репродуктивної здатності або інші тілесні ушкодження • тривале психічне захворювання,
• тривала,повна або часткова нездатність працювати за професією, • невиліковне або небезпечне для життя захворювання,
• тривале, значне спотворення або деформація тіла.

Колективний нещасний випадок на роботі– це нещасний випадок, в якому постраждали дві або більше осіб.

Окрім інспектора праці, працедавець повідомляє про нещасний випадок також прокурору. Неповідомлення інспектора праці чи прокурора про нещасний випадок на роботі є правопорушенням роботодавця, що карається штрафом від 1000 до 30 злотих.

Сповіщення про смертельний, тяжкий, або колективний нещасний випадок на роботі та будь-який інший нещасний випадок, що спричинив вищезазначені наслідки, пов’язаний з роботою, якщо це можна вважати нещасним випадком, має бути подано роботодавцем у письмовій формі. Сповіщення повинно містити таку інформацію:

• ідентифікація роботодавця (назва роботодавця, ім’я, прізвище, посада, номер телефону)
• дата і час події
• кількість постраждалих осіб
• дані постраждалих (у тому числі ім’я та прізвище постраждалого, підстави роботи, наслідки нещасного випадку для постраждалого)
• місце нещасного випадку
• інформація про перебіг події нещасного випадку.

Роботодавець зобов’язаний надати потерпілому першу медичну допомогу та вжити необхідних заходів для усунення або зниження небезпеки (наприклад, виключення з експлуатації машин і пристроїв, відключення електропостачання машин і постачання матеріалів). По-друге, роботодавець зобов’язаний забезпечити місце аварії від несанкціонованого доступу та можливості запуску – без потреби – машин та інших технічних пристроїв, експлуатація яких була припинена через цей інцидент. Слід виключити можливість зміни розташування машин і пристроїв, а також інших об’єктів, що спричинили нещасний випадок, якщо за їх розташуванням і станом можна буде реконструювати обставини, перебіг та встановити причини. Звичайно роботодавець зобов’язаний проводити систематичний аналіз нещасних випадків та вживати профілактичних заходів, щоб уникнути їх повторення.

Роботодавець також несе відповідальність за проведення розслідування нещасного випадку. В рамках цієї процедури слідчо-аварійна бригада, тобто працівник служби охорони праці та інспектор соціальної праці, повинні встановити обставини та причини нещасного випадку на роботі. Якщо роботодавець не має служби з охорони праці, до складу команди включатиметься роботодавець або працівник, якому роботодавець доручив завдання з охорони праці, або зовнішній спеціаліст. Якщо на підприємстві відсутня інспекція соціальної праці, до групи входить представник працівників, який повинен мати діючу довідку про проходження інструктажу з охорони праці.

Група з’ясовує обставини та причини нещасного випадку, виконує огляд місця, де вона сталася, вислуховує пояснення постраждалого чи свідків та вислуховує думку лікаря. Не пізніше 14 днів з моменту сповіщення про нещасний випадок група складає акт про нещасний випадок, в якому вказується, чи була подія нещасним випадком на роботі, і якщо так, то за яких обставин і з яких причин. Потерпіла сторона має право робити застереження та коментарі до змісту звіту. Потім протокол затверджується роботодавцем, у нього є 5 днів з моменту складання протоколу.

Затверджений акт про нещасний випадок роботодавець вручає:

• постраждалому сім’ї постраждалого (у разі смертельної аварії)
• інспектору праці (у разі смертельного, колективного чи тяжкого нещасного випадку)

Протокол встановлення обставин і причин нещасного випадку на роботі разом з рештою документації про нещасний випадок повинен зберігатися у роботодавця протягом 10 років.

Потерпіла сторона, яка не погоджується зі змістом протоколу, може звернутися до суду з позовом про виправлення протоколу про нещасний випадок. Найчастіше в рамках цієї процедури сторони: потерпілий і роботодавець сперечаються, чи можна вважати дану подію нещасним випадком на роботі. Роботодавець зобов’язаний вести реєстр нещасних випадків на роботі. Витрати, пов’язані з встановленням обставин і причин нещасних випадків на виробництві, несе роботодавець.